середа, 12 липня 2017 р.

Дивацтва відомих українських письменників
 Кожна людина має свої дивацтва, але кажуть, що у геніїв химерна поведінка перехлюпує всі межі.

Ось які особливості вдачі виявляли класики української літератури. Наші класики — зовсім не серйозні вогнеокі «революціонери-демократи» з іконоподібних портретів. Ні, вони цілком прикольні диваки. Часом геть безбашені. От самі подивіться.

Іван Нечуй-Левицький

І першим диваком у цьому списку є Іван Нечуй-Левицький. Відомо, що письменник прокидався та лягав спати у визначену годину. Трапезував тільки вдома і також у визначений час і ніколи ніде не пив навіть чаю, бо то було не в призначену годину, і могло вибити його із колії.

Ще відомий літератор ну дуже боявся застудитися, і, збираючись у поїздку, брав з собою пальто та шапку. Ще автор був вельми категоричним щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Дратувала його буква «і» та апостроф (писав сімя, а не — сім’я). Але найдужче письменник ненавидів букву «й», а саме на кінці прикметників у місцевому відмінку і був за те, щоб писати — «на зелені траві», «у сиві шапці» і запевняв, що так говорить більша частина України.

Іван Франко
Саме Іван Якович Франко був першим, хто почав носити вишиванку під піджаком — зараз такий стиль у тренді. Тоді ж, за Австро-Угорщини та Польщі, це виглядало дещо дивакувато. Саме через відкрите дивацтво і прямолінійність письменника недолюблювали в колах галицького бомонду.
Приведемо ще один цікавий факт з життя письменника, наприклад, те як він писав вірші. Справа в тому, що Іван Якович майже ніколи не записував віршовану форму відразу, як тільки виникала ідея. Спочатку він довго ходив по хаті, вистукуючи, підбирав ритм до майбутнього вірша, мугикав мелодію. Далі під вже сформовану мелодику він підставляв слова, наспівуючи їх. І тільки тоді, коли і мелодія, і текст ставали одним цілим, поет записував своє творіння.

Ольга Кобилянська
Книга була для Ольги Кобилянської найголовнішим скарбом з того моменту, як вона навчилася читати. Вона настільки любила книги та читання, що у 18 років вийшла заміж не за конкретного чоловіка, а за його бібліотеку. Як виявилось, наречений був відомим інтелектуалом і звали його Пан Вробль — декан філософського факультету, який підписував всі табелі Іванові Франку. Ольга Кобилянська називала його «стара мумія». Її не цікавила його особистість, важливо було те, що вона зможе читати книги. Бо ж єдиний шлях для того, щоб щось дізнатися — це книга.

Тодось Осьмачка
А ось прозаїк Тодось Осьмачка в житті поводився надзвичайно дивно. Не можна виключати, що він справді був божевільним, проте безперечно письменник грав на публіку — ночував де прийдеться та лякав людей на вулицях антирадянськими лозунгами. Одного разу Осьмачка привселюдно спитав знайомого біля газетного кіоска, навіщо він читає «їхні газети» і «невже ти їм прислужуєш». Автор неодноразово демонстративно намагався перетнути кордон, а потім ще й написав заяву з проханням випустити його в Галичину чи Канаду.







понеділок, 26 червня 2017 р.

                          Вітаємо Вас з державним святом – Днем               Конституції  України!






       У згусток, спресований мудро і чисто,
          Він змістом став наших і діянь, і мрій.
  Основа життя і мого, і Вітчизни.
І доля моя – мій Закон Основний.





      Книжкова інсталяція “Наш герб – тризуб. У ньому сила.”
       Завітайте до нас!

середа, 21 червня 2017 р.

           Цьогоріч виповнюється 25 років з часу встановлення дипломатичних відносин між Японією та Україною.
     З метою активізації двостороннього співробітництва, зміцнення зв'язків між Україною та Японією Президент оголосив 2017 рік Роком Японії в Україні.



І в рамках Року Японії в Україні ми зібрались на  таку собі “Вечірку по-японськи”. Цікавий майстер-клас з орігамі провели  викладачі Кирнична Світлана (дитяча школа мистецтв) та Свібович Тамара (палац творчості). Родзинкою вечірки стало виготовлення суші, яке з задоволенням продемонстрував сушист Роман з мережі кафе “З'ївбисам”.












Ох і смачно було!!!

вівторок, 6 червня 2017 р.

        



Канікули - це кращі моменти в житті підлітків. Це ті періоди, коли ні про що не потрібно думати, ні про які домашні завдання, не потрібно ходити в школу. Тобто спиш, скільки хочеш, гуляєш, відпочиваєш. А ось, коли канікули кінчаються, треба знову повертатися в школу, недосипати, вчитися, робити домашні завдання, мало залишається часу щоб погуляти, але що поробиш, вчитися теж потрібно, тому що всьому має бути міра. Адже, під час навчання, ви набираєтеся нових знань, які згодяться вам в подальшому житті.

вівторок, 23 травня 2017 р.

Бенефіс 5-тикласників

                 Сьогодні тривожний і радісний день,
                 Зібрались ми всі в цьому залі,
                Читаєм вірші і співаєм пісень,
                Ми зовсім дорослі вже стали.
                Зібрались дружно ми на свято,
                Сьогодні весело у нас!
                Ми рідну школу залишаєм

                І переходим в 5-й клас.











понеділок, 22 травня 2017 р.




Сьогодні пам'ятний день - 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Шлях в Україну
26 квітня (8 травня) 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.
Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва. Випрягши коней з воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.
У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».
Перепоховання
8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
«Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», —згадував Григорій Честахівський.







Натхненно та проникливо слово Великого Пророка звучало з уст юних пошановувачів поезії.

четвер, 11 травня 2017 р.

14 травня, неділя
    День матері в Україні

В Україні - цей день  відзначається у другу неділю травня
У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.
Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.
Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.
Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.
Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.
В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

А наші читачі демонстрували свої вміння, які застосовують при допомозі своїм мамам








пʼятниця, 5 травня 2017 р.



Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвоника. Радимося з батьками, учителями, знайомими, сперечаємося з друзями. Вивчаємо довідники, намагаємося все врахувати, дізнатися якомога більше про майбутню професію...

Кажуть, що вибір професії — це друге народження людини. Від того, наскільки влучно ти обереш свій життєвий шлях, залежить, яке місце в суспільстві ти будеш посідати.
Саме сьогодні читачі бібліотеки – члени клубу  зібралися на своє засідання, щоб поговорити про свою майбутню дорогу, про  вибір професії. Розібратися старшокласникам у великому розмаїтті різних спеціальностей, знайти відповідь на запитання «Яку професію обрати? Куди піти вчитися? У чому найкраще себе проявити?». Профессор, доктор економічних наук, зав кафедрою міжнародних відносин ХНУ Васильківський Дмитро Миколайович у формі зацікавленого діалогу  надав повну  інформацію про  діяльність вишу, умови вступу та розмаїття спеціальностей та професій, за якими навчаються в  закладі.





За допомогою невеликого тренінгу було визначено нахили членів клубу до тієї чи іншої групи професій. Адже, щоб праця була творчою і приносила задоволення, необхідна відповідність покликання людини і  виду діяльності.