четвер, 26 січня 2017 р.

    


 Мало яка інша подія в історії України є настільки ж відомою, як бій під Крутами. Він посідає чільне місце в національній історичній пам’яті, проте в історіографії досі немає цілісного опису крутянських подій.
     Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
     У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
    Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
    Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».
      Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну монету номіналом            2 гривні.







пʼятниця, 20 січня 2017 р.

         




           22 січня 1919 року збулась споконвічна мрія мільйонів українців – об’єднались «…століттями відiрванi одна від одної частини єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна…» (уривок з тексту Акта Злуки). Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України.
          Акт Злуки 22 січня 1919 року - подія величезного історичного значення. Навіть залишившись тоді нереалізованим, ідеал соборності українських земель упродовж багатьох десятиліть виступав визначальним чинником національної консолідації, виявом генетичного прагнення українства до територіального й духовного єднання, спадкоємності історичної державницької традиції. Цілісність етнічної території стала фундаментальною підвалиною відродження сучасної незалежної, соборної України. Наше завдання - зберегти і примножити державотворчий потенціал ідеї соборності як запоруки нерозривності і єдності державного організму, поступального соціально-економічного і духовно-культурного розвитку України.

         Соборність – це символ. Символ боротьби за волю та незалежність. Порозуміння між людьми. Це часточка надії і віри у світле майбутнє. Відзначення цього свята сьогодні важливе, як ніколи. Воно нагадує нам про те, що лише в єдності ми маємо силу, лише разом зможемо подолати всі біди та нещастя, які випали на долю нашого багатостраждального народу. Нам, українцям, необхідно тепер, як і у 1919 році, знайти спільну мову та порозумітися, адже, пам’ятайте, ми власноручно пишемо сторінки історії і на помилку не маємо жодного права. Нам можуть не пробачити її ані пращури, ані нащадки.







середа, 11 січня 2017 р.

       
     А що другий празник — Святого Василя!


 Останнє свято з серії "новорічних",так званий Старий Новий рік, має безліч цікавих обрядів і традицій для святкування. 
        Походження свята Старий Новий рік - це Новий рік, який святкували раніше за юліанським календарем (за старим стилем). Як і теперішній Новий рік, Старий Новий рік в ті часи святкували з 31 грудня на 1 січня, але після встановлення нового літочислення (в 1918 році) дата святкування зрушилася на північ з 13 січня по 14 січня (за новим стилем). Після переходу на "новий стиль", за традицією, Старий Новий рік продовжують святкувати і сьогодні.
        В Україні традиція відзначати старий Новий рік  пов'язана ще і з церковними святами. Так, 13 січня відзначається свято Маланки, а 14 січня - Василів день. Ще один момент: сучасний Новий рік випадає на різдвяний піст, а Старий Новий рік - вже ні. 
       Після розпаду СРСР, крім України, Старий Новий рік продовжують відзначати також у Росії, Молдові, Вірменії, Білорусії, Латвії, в Казахстані, Узбекистані (близько 40 % населення) і в Грузії, а також слов'яни і жителі інших колишніх радянських і православних республік в країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Традиція зустрічати старий Новий рік збереглася також в Сербії і Чорногорії, оскільки Сербська православна церква, як і українська продовжує жити за юліанським календарем. Серби називають це свято Сербський Новий рік. Старий Новий рік відзначається навіть у Македонії та Швейцарії.

        Вечір напередодні Старого Нового року збігався з українським народним святом Маланки. Святкування його походить від давнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода спадає на Щедрий вечір разом з Василем-Місяцем сповістити господарів про майбутні урочистостіі погостювати в народі так і називається - гостини Меланки. За традицією, на Меланки (13 січня) готували ситну їжу до вечора, тому його ще називали Щедрим. Після вечері, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, щоб "Новий рік зустріти в світі і згодою".
 
        А хлопці, які перед цим "отримали гарбуза", вдруге посилали сватів з надією на згоду. 
       Обов'язковими частуваннями на столі в цей день були: пироги, вареники з сиром, страви зі свинини, млинці, різні ковбаси. На ранок наступного дня (14 січня) молодь проводила щедрування і посівання (що прийнято і в наш час), і просила у господарів будинку смачні дари.

четвер, 5 січня 2017 р.

                               Різдвяні традиції

          Увечері 6 січня, в Святий вечір, після заходу сонця вся родина збирається за столом, на якому 12 пісних страв – за кількістю апостолів. Жодна зі страв не повинна залишитися недоторканною: кожну потрібно хоч трохи спробувати. Добре, якщо на столі горить свічка – живий вогонь.
         Головна страва вечері в Святий вечір – кутя.Традиційно її готують із пшениці, але можна використовувати і інші цільні крупи. Крупинки, зерна – це символ людей, склеєних в людство. А в якості клею в куті використовують мед або цукровий сироп. Цією вечерею закінчується строгий Різдвяний піст: 7 cічня всі обмеження знімаються і можна влаштовувати справжній святковий бенкет.
         Кажуть, що на Новий рік в будинках повинно пахнути мандаринами, а в Різдво будинок повинен просочуватися ароматами кориці і ванілі. Тобто без святкової випічки це свято не мислимо. У Різдво здавна дотримувалися ще однієї традиції: надягати тільки новий одяг.Не чистий, випраний, а саме новий, ще не ношений. Ну, і, звичайно, в цей день була заборона на будь-яку роботу: шити, прати, прибирати (особливо виносити сміття з хати) не можна. Вся їжа повинна бути приготованою заздалегідь.
          Гарна традиція, що змушує звернути увагу на себе, приділити час своїм близьким. До речі, в перші дні різдвяного тижня були поширені візити: належало відвідувати рідню і хороших знайомих. Але відвідування їх вдома мало бути саме візитом, а не гостюванням: заходили на 15-20 хвилин, не більше – з привітаннями та побажаннями.

                  Звичаї та обряди на Різдво

       У переддень Різдва (6 січня) прийнято постити навіть тим, хто не дотримувався всього різдвяного посту. В українських сім’ях зазвичай готуються з самого ранку: йдуть до церкви, а потім готують вечерю на 12 страв, вбираються і сідають за стіл, коли зійде перша зірка. Вважалося, що не можна зустрічати Різдво в чорному.
       Так само в Святий вечір (6 січня) хлопці і дівчата переодягаються і ходять по домівках, співаючи пісні-коляди і випрошуючи у господарів частування і гроші.
       У різдвяний святвечір в багатьох будинках запалюють вогнища, каміни, а у вогонь кладуть дерев’яну колоду, попередньо обмазану медом і посипану хлібними зернами. Вогонь у вогнищі намагаються підтримувати всі Святки аж до старого Нового року. Вся родина збирається за столом, а якщо запрошують гостей, то загадують про успіхи  на весь рік, зустрічаючи першого гостя.Саме з ним пов’язують після всі події, які трапляються в новому році. Тому на Різдво завжди намагалися запрошувати тільки найближчих людей, які можуть принести щастя.
       До різдвяного столу печуть пиріг з вкладеною в нього монеткою (або родзинкою, горошиною перцю, горішком і т. д.). 

Господар будинку ділить пиріг і щасливим буде той, кому дістанеться шматок з сюрпризом.
       У старі часи, коли годинник бив опівночі, всі обмінювалися подарунками, вітали один одного, загадували бажання. Адже вважалося, що на Різдво небо розкривається землі і сили небесні виконують все задумане. Але бажання обов’язково повинні бути добрими.
       Наступний день після Різдва присвячується Матері Христа Спасителя Пречистій Діві Марії.Дванадцять наступних днів після Різдва називаються святими днями або святками (до 19 січня). Піст в ці дні відміняється.До числа різдвяних звичаїв відносяться, перш за все, свічки, Різдвяна зірка і Різдвяний вінок.Палаючі свічки – символ світла, символ зірок, що сяяли на небі в час народження Христа.
Різдвяний вінок плететься, як правило, з гілок сосни, ялини, ялиці. Вінок прикрашається свічками, стрічками, дерев’яними фігурками. Його підвішують над дверима, на стіну або кладуть на різдвяний стіл.



              Пізнавально-розважальна програма      
              “І знов Різдво… Воно неначе казка”



Зимові канікули, різдвяно-новорічні свята - найулюбленіша пора усіх  дітей. Саме в таку пору діти поринули у різдвяну казку та здійснили цікаву подорож у минуле,  довідалися про таємницю виникнення свята Різдва. Їм у пізнавальній формі розповіли про традиції святкування Різдва в українських селах, де це свято вважалося найбільшим у році. Як правило, святкування тривало у період з 7 по 19 січня і супроводжувалося веселощами, чудовим настроєм, жартівними забавами, які вже встигли стати неоціненним культурним надбанням українського народу.


Діти відправилися у віртуальну мандрівку  країнами світу. Відвідувачі поринули у чарівний світ різдвяних казок, познайомилися з народними звичаями і обрядами різних народів. А ще переглянули найпоширеніші, найцікавіші моменти  святкування Різдва в Польщі, Німеччині, Італії, Франції, Америці  та Україні.


Наприкінці діти розважалися, грали у різноманітні ігри. І звичайно отримали невеличкі призи!!!