вівторок, 23 травня 2017 р.

Бенефіс 5-тикласників

                 Сьогодні тривожний і радісний день,
                 Зібрались ми всі в цьому залі,
                Читаєм вірші і співаєм пісень,
                Ми зовсім дорослі вже стали.
                Зібрались дружно ми на свято,
                Сьогодні весело у нас!
                Ми рідну школу залишаєм

                І переходим в 5-й клас.











понеділок, 22 травня 2017 р.




Сьогодні пам'ятний день - 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Шлях в Україну
26 квітня (8 травня) 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.
Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва. Випрягши коней з воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.
У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».
Перепоховання
8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
«Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», —згадував Григорій Честахівський.







Натхненно та проникливо слово Великого Пророка звучало з уст юних пошановувачів поезії.

четвер, 11 травня 2017 р.

14 травня, неділя
    День матері в Україні

В Україні - цей день  відзначається у другу неділю травня
У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.
Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.
Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.
Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.
Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.
В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

А наші читачі демонстрували свої вміння, які застосовують при допомозі своїм мамам








пʼятниця, 5 травня 2017 р.



Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвоника. Радимося з батьками, учителями, знайомими, сперечаємося з друзями. Вивчаємо довідники, намагаємося все врахувати, дізнатися якомога більше про майбутню професію...

Кажуть, що вибір професії — це друге народження людини. Від того, наскільки влучно ти обереш свій життєвий шлях, залежить, яке місце в суспільстві ти будеш посідати.
Саме сьогодні читачі бібліотеки – члени клубу  зібралися на своє засідання, щоб поговорити про свою майбутню дорогу, про  вибір професії. Розібратися старшокласникам у великому розмаїтті різних спеціальностей, знайти відповідь на запитання «Яку професію обрати? Куди піти вчитися? У чому найкраще себе проявити?». Профессор, доктор економічних наук, зав кафедрою міжнародних відносин ХНУ Васильківський Дмитро Миколайович у формі зацікавленого діалогу  надав повну  інформацію про  діяльність вишу, умови вступу та розмаїття спеціальностей та професій, за якими навчаються в  закладі.





За допомогою невеликого тренінгу було визначено нахили членів клубу до тієї чи іншої групи професій. Адже, щоб праця була творчою і приносила задоволення, необхідна відповідність покликання людини і  виду діяльності.




середа, 26 квітня 2017 р.

        Чорнобиль не має минулого часу....


                 Читачі бібліотеки – учні НВО №5 зібралися саме в день річниці ававрії на ЧАЕС, щоб обговорити екологічні наслідки, чи є життя людей в 30-ти кілометровій зоні тощо. Підлітки активно обговорювали вплив техногенної аварії на сучасне життя людей, на екологічну ситуацію в Україні і світі, приводили фактичні дані і висновки вчених. Переглянули і обговорили документальний фільм «Вся правда про Чорнобиль». Зворушили дітей і переглянуті уривкки відомих художніх стрічок про Чорнобиль – «Метелики»  та «Чорні квіти». Хвилиною мовчання вшанували ліквідаторів, яких спопелив вогоньЧорнобиля.










пʼятниця, 14 квітня 2017 р.

     

        З дитинства пам’ятаю, як ми чекали суботи перед Великоднем, коли бабуся з мамою закінчували всю роботу по господарству і готували крашанки та пекли паски. Потім ми не могли дочекатися, коли у святковому одязі з повним кошиком підемо до церкви.З діда-прадіда в українців заведено святкувати Великдень. «Ніби якась цілюща сила входить у тебе», — так казала наша бабуся. І дійсно, така радість охоплює, коли чуєш, як церковні дзвони виспівують на весь світ: «Христос воскрес!» Люди йдуть до церкви, і з уст в уста передається: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»Найкраще свято — і найкращий одяг на людях. Раніше була традиція: усе, що одягають на це свято, вбирається вперше й пошите спеціально до Великодня.У кошиках, сплетених із лози, стоять паски, крашанки, сало, ковбаса, пироги. І все те прикрашене чистим білим рушником, чекає окроплення свяченою водою.А церква і довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди стоять і моляться, щоб Бог благословив їхнє життя. Встало сонце. Урочиста процесія виходить із церкви і обходить тричі навколо неї. А хор співає: «Христос воскрес!»Люди христосаються, вітають одне одного, обмінюються пасками та крашанками. І така велика радість панує скрізь!

Великдень — день особливий. За народними спостереженнями та повір’ями цього дня і сонце інакше світить, навіть не просто світить, а вже по-справжньому гріє.Після того як розговіються, відпочивають. Дорослі ходять у гості, діти граються крашанками.Три дні в церкві — святкова служба. Усі християни вважають найбільшим святом Великдень, бо в цей день воскрес Син Божий Ісус Христос