З дитинства пам’ятаю, як ми чекали суботи перед Великоднем, коли бабуся з мамою закінчували всю роботу по господарству і готували крашанки та пекли паски. Потім ми не могли дочекатися, коли у святковому одязі з повним кошиком підемо до церкви.З діда-прадіда в українців заведено святкувати Великдень. «Ніби якась цілюща сила входить у тебе», — так казала наша бабуся. І дійсно, така радість охоплює, коли чуєш, як церковні дзвони виспівують на весь світ: «Христос воскрес!» Люди йдуть до церкви, і з уст в уста передається: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»Найкраще свято — і найкращий одяг на людях. Раніше була традиція: усе, що одягають на це свято, вбирається вперше й пошите спеціально до Великодня.У кошиках, сплетених із лози, стоять паски, крашанки, сало, ковбаса, пироги. І все те прикрашене чистим білим рушником, чекає окроплення свяченою водою.А церква і довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди стоять і моляться, щоб Бог благословив їхнє життя. Встало сонце. Урочиста процесія виходить із церкви і обходить тричі навколо неї. А хор співає: «Христос воскрес!»Люди христосаються, вітають одне одного, обмінюються пасками та крашанками. І така велика радість панує скрізь!

Великдень — день особливий. За народними спостереженнями та повір’ями цього дня і сонце інакше світить, навіть не просто світить, а вже по-справжньому гріє.Після того як розговіються, відпочивають. Дорослі ходять у гості, діти граються крашанками.Три дні в церкві — святкова служба. Усі християни вважають найбільшим святом Великдень, бо в цей день воскрес Син Божий Ісус Христос