Ідея цього свята спала на думку
колекціонеру Корнеліусу Гретцю з Німеччини, який у юнацькому віці розпочав
збирати зображення сніговиків, а в 2008 році зі своєю коллекцією з понад трьома
тисячами експонатів увійшов до книги рекордів Гіннесса.
Традиція ліплення сніговиків дійшла до нас
із давніх часів.
Перші сніговики зображувалися недобрими,
лютими сніговими монстрами вражаючих розмірів.
Наші предки вірили, що зимовими природними
явищами (туманами, снігами, хуртовинами) керують духи жіночої статі. Тому, щоб
виявити свою повагу до них, ліпили снігових баб.
У Європі сніговиків завжди ліпили поруч із
будинками, щедро прикрашали гірляндами і домашнім начинням, одягали в шарфи, а
в руки вручали гіллясті мітли. У деталях їхніх «шат» вгадується містичний
характер. Наприклад, ніс у вигляді морквини прикріплювали, щоб умилостивити
духів, що посилають врожай і родючість. Перевернуте відро на голові
символізувало достаток у домі.
Згідно з переказами, у 1493 році
італійський скульптор, архітектор, поет Мікеланджело Буонарроті вперше зліпив
снігову фігуру.
Перша письмова згадка про сніговика
зустрічається в книзі ХVІII століття: там йдеться про «красивого сніговика»
гігантських розмірів.
Тільки в, XIX столітті сніговики
«подобрішали» і незабаром стали незамінним атрибутом Різдва і Нового року.
Вітальні листівки із зображенням милого усміхненого сніговика в оточенні
веселих дітей швидко завойовували популярність.
Цікаво, що в європейських народів сніговик
- це завжди істота чоловічої статі, снігових баб і снігуроньок у них ніколи не
було. В англійській мові для його позначення є тільки одне слово- «snowman».
(P.S. Робота моєї внучки)
Немає коментарів:
Дописати коментар