“Який
же він довгий і високий, цей міст через Горинь. Шумить, гуде вода під ним, і їй
байдуже, що ось у серці дівчинки така буря підіймається, що вона ледве стримує
себе, аби не повернутись назад та не занести ту кляту ношу додому і не
ризикувати ще раз біля німця. Проте, вона вже наближалася до нього. Старалась
не дивитися на вартового і пройти мимо. Але раптом скинула очима і зустрілась
поглядом з фашистом. Той, очевидно, помітив переляк в очах дівчинки, бо
підозріло глянувши на кошик, що відтягував їй руку, показав на нього. Ганя
вдала, що не почула, не зрозуміла запитання вартового. Тому пришвидшила кроки,
аби чим скоріше проминути його.
Це насторожило німця ще більше. І він вирішив таки зупинити дівчинку.“
Немає коментарів:
Дописати коментар