Оцініть!!!! Виставка-інсталяція

        Свято Андрія має два значення: релігійне і народне. За першим, прославляють одного із апостолів Христових. За церковними легендами, Андрій проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва. На пагорбі поставив він свого хреста і сказав: "Бачите гори ці? На них засяє благодать божа". В цей день відмовляються від будь-якої роботи, бо вважається, працювати на Андрія – великий гріх.

      За народним календарем заведено гуляти й веселитися, особливо молоді. Адже саме 13-го грудня відзначають свято Калити - одне із найвеселіших в зимовому циклі. Дівчата й хлопці збиралися разом, готували смаколики, влаштовували ігри та забави. І звісно, добре приглядалися одне до одного, оскільки після Хрещення починався сезон зимових весіль і цілком можливо, що кохання своє зустрічали саме на вечорницях на Андрія. До речі, з пошуком кохання пов'язана ще одна традиція – ворожіння. Дівчата обов'язково проводили кілька містичних ритуалів, аби дізнатися коли ж вони зустрінуть судженого та чи вийдуть заміж найближчим часом.

                З 1950 року 10 грудня відзначається як День прав людини. Указом Презедента України від 08.12.2008 року №1149 започатковано Всеукраїнський тиждень права щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.   

 8 грудня, в читальному залі нашої бібліотеки юні користувачі – учні НВО №5  змогли отримати відповіді на запитання про свої права, цінності людського життя, поведінку в школі, вдома, в громадських місцях тощо. На їх питання відповідали Цимбалюк С.В. - начальник відділу ювенальної превенції Головного управління національної поліції та старший викладач кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ України Антощук А.О.

          Доступно та зрозуміло вони розповіли дітям про класифікацію злочинів та відповідальність за них, про вік, з якого настає кримінальна та адміністративна 

відповідальність, про права та обов’язки підлітків.

       5 червня 1981 Американський Центр контролю над захворюваннями зареєстрував нову хворобу – СНІД (синдром набутого імунодефіциту).

       Всесвітній день боротьби зі СНІДом (World AIDS Day) вперше відзначався 1 грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ / СНІДу. Щорічно відзначається 1 грудня Всесвітній день боротьби зі СНІДом служить справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що розповсюджується по всіх регіонах світу. Організовані зусилля направлені на зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження  ВІЛ / СНІД, на організацію навчання та надання інформації з усіх аспектів ВІЛ / СНІД

     Цього дня читачі бібліотеки  ще раз  згадали про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема. В рамках акції підлітки мали можливість поспілкуватися із спеціалістами Хмельницького міжшкільного  навчально-виробничого комбінату, які  розповіли  що таке ВІЛ/СНІД, його основні шляхи передачі, важливість тестування на ВІЛ та толерантного ставлення до людей, які живуть з даним діагнозом. Читачам  був запропонований  тренінг, який виявив рівень толерантності юнаків та дівчат до ВІЧ/інфікованих людей. Червона стрічка - міжнародний символ боротьби зі СНІДом, який використовують як логотип був прикріплений усім учасникам акції. Підлітки переглянули уривки  з фільмів і соціальних роликів та отримали  відповіді на питання, стосовно проблем СНІДу.

….Палахкотить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

         

             Ми живемо в незалежній Україні, але ми, як і раніше, в неоплатному боргу перед людьми, котрі стали жертвою сталінських репресій. Таких людей особливо багато в Україні, тому що режим завжди боявся національно – визвольного руху українського народу і завжди прагнув попередити назріваючу небезпеку репресіями. Чверть століття, впродовж яких Україна перебувала в епіцентрі політичних репресій тоталітарного режиму виявилися найбільш жахливими роками у більш ніж тисячолітній історії українського народу. На жаль, жертви голодомору не завжди належним чином вшановані. Покоління XXI ст. мають чітко усвідомлювати масштаби втрат, що поніс народ України, адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому, сьогодні ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми просто зобов'язані назавжди увічнити у своїй пам'яті тих, хто став безневинною жертвою голодомору. Ми повинні донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом.

 Ти скажеш, не було голодомору?

 І не було голодного села?

 А бачив ти в селі пусту комору,

 З якої зерно вимили до тла?

Як навіть варево вимили із печі

І забирали прямо із горшків,

 Окрайці виривали з рук малечі,

 Із торбинок нужденних стариків?

Ти скажеш, не було голодомору?

 Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе всуціль викачували з двору,

Греби, нічого людям не лишай!

 Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чийому це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору?

                    Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на                  28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

                   Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Отож, бути толерантним – це перш за все культурне спілкування з оточуючими , допомога близьким і чужим людям , гарячий відгук на чужий біль , вміти правильно підтримати людину і в радості і в горі , поважати , шанувати і передавати з покоління в покоління звичаї , традиції і навички нашого народу.